звід

зво́ду, ч.

1) Довга жердина, пристосована над колодязем для витягування води; журавель (у 2 знач.).

2) Зведені в одне ціле і розміщені в певному порядку тексти, документи, закони і т. ін.

3) Криволінійне перекриття, що з'єднує стіни або опори якої-небудь споруди; склепіння. || Те, що нависає великою площиною над чимось. Небесний звід.

4) спец. Частина затвора або замка, що утримує ударний механізм вогнепальної зброї в положенні готовності до пострілу.